18/08/2014

Городэнські песнê (Городенские песни)

Ольга Пêшко

Ой зацвіла да й калінонька в лузъі…

(Это старъінна-старъінная пêсьня, вôн (батько) съільно-съільно красъіво спевав)

Ой зацвіла да й калінонька в лузъі ж
Чого моя да й голôвонька в тузъі

Чого ж моя да й голôвонька в тузъі ж
Шчо й поламаласа да й полічэнька в плузъі

Ой чъі мнê ж статъі да й поліцу ж тэсатъі
Чъі мнê на всю ночку до девчъінъі дръібатъі

Cкачать Ой зацвіла да й калінонька в бесплатно на pleer.com


Ой накіну я світъіну ж на спіну ж
Я сам двіну на всю ночку до девчъінъі

Ішчэ ж козак у подвôр’е нэ ступае ж
Як девчъіна ёму двера й одчъіняе

"дръібатъі" – ходъітъі багато, довго; шастатъі.

Тэрэн


За лугом-лугом трава зэлена
Ой як я давнэнько в мілого ж була
Ой як я ж давнэнько в мілого ж була
Твоя дорôжэнька тэрном заросла

(важко вжэ спеватъі – вжэ нэма голосу)

Ой заросла ж тэрэном, шчэ й тэрэнъіною
Ох там дэ я ходъіла шчэ й девчъіною
Там дэ я ж ходъіла шчэ й девчъіною
Око чаровала хлопцу пуд каліною

(это всэ мое од батька я понавучваласа свого…)

Сосонка

Cкачать Ольга Пешко Сосонка бесплатно на pleer.com
Напіласа да й хілюса,
Напіласа да й хілюса,
Да й додому йтъі ж боюса.

Будуть менэ съінъі бітъі,
Будуть менэ съінъі ж бітъі,
Нэма кому ж боронъітъі.

Пръіхілюса до сосонкі,
Пръіхілюса ж до сосонкі
Як до рôднойі ж сэстронкі.

Пръіхілюса до дубочка,
Пръіхілюса ж до дубочка
Як до рôдного ж браточка.

Пръіхілюса до сьвокровкі,
Пръіхілюса ж до сьвокровкі
Як до рôднойі ж мамонькі.

То ж сосонка — нэ сэстронка,
То й сосонка — нэ сэстронка,
Як дубочок — нэ браточок.

Вêтёр з поля, туман з мора
(Это первая городэнськая пêсьня була!)

Вêтёр з поля, туман з мора
Ой да довела й любов до гора
Ох ты горэ, горэ нэ такое
Да всё ж нэ такое як людзкое

Свêт, головушка кружіцца
Ой да на плечах й орол сядъіцца
Ой ты, орле, съізокръілой,
Ой скажі мнê правдоньку, дэ ж мой мілой

А твôй мілой на роботе
Ой да ж на літейному ж заводе
Шчо вôн там робіть, поробляе
Ой да мêднъі ж трубонькі ох вілівае

Вілів одную да вілів другую
Ой да вілів трэтюю, ой золотую
Скуль узяліса вражйі людъі
Ой да ж поламалі мêднъіе трубі

Да й пошла ж нэславонька по заводу
Да й на тую дêвчъіну ох шчо ж без роду
Я ж тэйі нэславонькі нэ боюса
Я ж на тую дêвчъіну ох ожэнюса

Ой коню, мôй коню, золотая гръіва
Ой коню, мôй коню, золотая гръіва
Э-эх везъі менэ ж, коню, дэ девчъіна міла
Везъі ж менэ, коню, дэ девчъіна міла
Везъі ж менэ, коню, у чъістэе ж поле

Да о-ох там моя девчъіна пшэнъічэньку поле
Там моя девчъіна пшэнъічэньку й поле
Пшэнъічэньку ж поле, кокуль вібірае
Да э-эх вороному ж коню пôд ногі бросае

Вороному ж коню пôд ногі бросае
Ой кідай, девчъіно, кокуль вібіратъі
Да эх ох ідъі ж додому пôстêль бêлу слатъі
Да ідъі ж додому пôстêль бêлу слатъі

Девчъіно-съірота, нэ стэлъі шіроко
Да эх ох стэлъі вузэнько ляжіса шчъілнэнько

З зэленого ж гаю вêтёр повевае
З зэленого ж гаю вêтёр повевае
До мое й кръінъіцъі ж вода й пръібувае
До мое й кръінъіцъі вода ж пръібувае

Вода пръібувае ж, вода луговая
Я ж сама й осталась така ж молодая
Я ж сама й осталась така молодая

Лугова ж водъіца следочкі змівае
Да й тэйі девчъінъі, шчо й шчасьтя ж нэ мае
Да й тэйі девчъінъі, шчо й шчасьтя нэ мае

Вішла чорьна хмара ж, я за ею съіва
Нэма такіх в свêтъі, як я нэшчасліва
Нэма такіх в свêтъі, як я нэшчасліва

Ой дозвôль мнê, матъі, тэрэну й ламатъі
Пудкажі мнê, мамко, дэ шчасьте шукатъі

Нэ дозволю ж, доню, тэрэну ламатъі
Шчасьте саме ж пръійдэ нэ трэба й шукатъі

Журба
Ой нэ стôй, бероза, вкрай дорогі блъізько
Бо й тэбе ж, бероза, хто йдэ ж тôй рубае
Бо й тэбе ж, бероза, хто йдэ тôй рубае
Молоду ж девчъіну людъі й осуждають

Ох ві людъі-людъі шчо ж ві й суждаетэ
Журба на сэрдэньку, то й ві ж нэ знаетэ
Ох одная журба сама й нэдолуга я
Другая журба шчо й нэмае друга

Ой ты, журба-журба, яка ты журліва
Менэ ж молодую з нôжок а поваліла
А я тôй журбоньцъі да й нэ покоруса
Пойду й у курчомку – гарêлкі нап’юса

Ох віп’ю я чарьку і п’ю я ж другую
Чъі нэ позабуду журбоньку й ліхую
Ох п’ю я ж гарêлку – гарêлка й нэ п’ецца ж
Коло мого сэрьца всэ ж журбонька в’ецца

Нэхай вона в’ецца ж, покуль перэв’ецца,
Покуль мôй міленькі додому ж вернэцца.

Я твое нôжкі у шапочку вложу
Ой ты ж, девчъінонька, чъірвоная й вішня
Ох чому ж до менэ з вечора нэ війшла
О як же я буду до тэбе ж ходъітъі
Свое бêлі нôжкі в морôз морозъітъі

Девчъіно ж, девчъіно, нэ бôйса ж морозу
А я твое й нôжкі у шапочку вложу
Есьтя в менэ й шапка, шапка дорогая
За чотыръі волъі вона куплёная

За чотыръі ж волъі, за п’яту ж корову
Ой ступай, девчъіно, й у човен зо мною
Ой як стала ж дêвка ж у човен ступатъі
Товдê стала дêвка з човном потопатъі

Ой ратуй, козачэ, менэ молодую
Получъіш од батька заплату двойную
Получъіш од батька коня вороного
Получъіш од матэр пэрсня ж золотого

Ой нэ хочу ж, дêвко, я ж твоейі платы
Оно ж хочу тэбе за сэбе й узятъі

Зовзуля
(слова Ольгі Пêшко)
Куй, моя ж зовзуленька, мілая сэстръіца
Бо й на сэрьцъі важко – я ж молода вдовіца
Закуй, зовзуленька, розваж мое горэ
Бо пойду втоплюса я в глубокэе морэ

Нэ йдъі ж нэ топіса, вдова молодая
Улетêла доля як зовзуля ж съівая
Я ж буду куватъі, тэбэ розважатъі
Нэ вернэцца міленькой трэба забуватъі

Нэ забуду ж мілого, зовзулі сэстръіцъі,
Бо й важнэнько жітъі мнê, молодôй вдовіцъі


Ольга Пêшко (жіве в Луцê, народъіласа в Городнôй)

No comments:

Post a Comment